Голодомор за вік не відболить,
Не відболить ніколи й ця війна.
Живим лишилось з спогадами жить,
В історії сторінка ця сумна.
Мільйони доль скалічених у нас,
Мільйони душ у засвіти пішли…
І не загоїть рани людські час —
Ми цього горя свідками були.
Світ збочив і не тим шляхом пішов,
Тож гроші відіграли роль свою…
Здається світ у кут глухий зайшов —
Всі розум втратили в своїм краю.
Немає єдності, чуже їм не болить,
Лиш жадібність та хтивість верх бере…
Для людства це страшна настала мить,
Від заздрощів у горлі аж дере.
А далі що? Що всіх чекає нас?
Нас хочуть стерти із лиця Землі…
Такий тривожний, невідомий час,
І підлий ворог править у кремлі…
До нього приєдналися з боків,
І де в них совість? Чи ж вона й була?
Страшний наш час, що вже й немає слів…
Ні щирості в серцях, ані тепла…