Що далі

Весь час тривожна думка душу гложе,
Які події українців ждуть?
Невже оце продовжуватись може,
Що нас калічать, розганяють, б’ють…
Це ті, що присягалися народу,
Що будуть захищати й боронить,
Що не порушать свого слова зроду,
Сьогодні нас готові всіх убить…
За що? За нашу правду і надії?
За те, що думку висловив народ?
За мир, добробут і за власні мрії…
Так поступає лиш бездумний скот,
Що інстинктивно уперед несеться
І топче все під ноги, все підряд.
Мабуть сьогодні добре вам живеться,
Що ви за чорну владу стали в ряд.
Перевертні і зрадники народу,
Історія цього вам не простить.
Народ прийшов боротись за свободу,
В єдиному пориві тут стоїть,
Бо хоче правди, хоче добре жити,
Без злодіїв, що нагорі стоять.
Він має право правду говорити
Й усіх пройдисвітів за зябра взять.
Сьогодні нам не можна відступати,
Йти до кінця і страйк оголосить.
Від влади нині нам нема що ждати
І далі так уже не можна жить.