Надія Красоткіна

А—Я

Що нас жде

Сьогодні в світі стало важко жити,
Хоч для життя легкого все в нас є…
І роботи прийшли для нас служити,
І техніка вже робить щось своє:
Копає і пере, і миє, й шиє…
А інформацію комп’ютер нам несе…
Машина за людей робити вміє,
Та в світі якось помінялось все…
Один від одного всі віддалятись стали,
І вже стосунки зовсім не такі…
Бо співчувати люди перестали
І вже далекими стають близькі…
Й романтика чи зникла, чи пропала,
І мрії не такі, як то були…
А декому всього все мало й мало,
Й вони б під себе світ весь загребли.
Чого ж то так? Ми ж знаємо багато,
І ми не вічні на святій Землі…
Й життя могло б нам бути, наче свято,
І ми б летіли в мрії на крилі…
То що ж нам мудро жити заважає?
Чого ми заздримо? І прагнемо чого?
І що нас жде уже ніхто не знає,
Й спитати ми не маємо кого…