Піду в природу, там усе квітує,
Пташки співають радісних пісень.
Кує зозуля, начебто жартує,
І щось нове в природі кожен день.
І тут життя — воно і є та казка,
В якій прожити випало всім нам.
На цій Землі — краса, і диво, й ласка,
А це і є справжнісіньким життям.
Жива природа нам усе дарує:
Красу і щастя, та свою любов.
Вона для нас усі стежки торує,
Щоб ми дійшли до істини й основ…
А от в людськім житті так не буває,
Там зла багато… Метушня, скандал…
Щось хоче кожен, а от що — не знає,
Але для себе кожен — генерал
І цар, і Бог… Тож схаменіться, люди.
Земля у Космосі — маленький камінець…
А люди — порох… Й нас колись не буде,
Усе розвіється і зникне на кінець…
Живіть, радійте, поки ще живеться,
Несіть добро, тепло, любов у світ…
Бо все пройде, розтане і минеться,
А після нас настане інший світ.
Тож проживіть своє життя щасливо,
Бо що життя? Це лиш єдина мить…
А от природа — це і є те диво,
Яка дає нам радість й щастя жить.