Надія Красоткіна

А—Я

Щоб більше не було у нас біди

Страшнішого нічого не буває,
Як з голоду вмирає дитинча.
Й на тлі голоднім весело справляє
Свій бал кривавий підла саранча.
Що налетіла й над людьми нависла
І забирала підло в нас життя.
В лещата смерті всіх людей затисла,
І в цих людей не стало майбуття.
Страшенний голод всіх підряд вбиває,
А смертні муки жити не дають.
Тьмяніє розум й сили вже немає,
Могили всіх безмовні й чорні ждуть.
За що те лихо над людьми нависло?
За що та кара в хлібному краю?
Встає веселка, наче коромисло,
І я під нею в роздумах стою…
Загинуло людей у нас мільйони
Від голоду, та хліб ростили ж ми…
Та хліб весь загрузили у вагони
І вивезли, лишивши нас в пітьмі,
В обіймах смерті, голоду й страждання,
А ми ж нікому не робили зла…
За що нам, українцям, покарання,
За що та смерть в могилу потягла?
А ворог знову в цім краю гарцює,
Щоб Україну знищити до тла.
Він на могилах предків так танцює,
Як ніби їхня ця земля була…
І знову біди, знову смерть і горе,
І мати тягне руки в небеса…
О, люди, не згинайтеся в покорі,
Нам треба діяти! Не прийдуть чудеса…
Нам треба разом край свій захищати
І ворога прогнати назавжди.
Не хліб на рушнику, а зброю брати,
Щоб більше не було у нас біди.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна

Відгуки
Коментарі Cackle