Сьогодні в нашім краю важко жити,
Бо йде війна кривава і страшна.
Та треба і хвилиночці радіти,
Хоч в нас вона тривожна чи сумна,
Бо це життя, що швидко так минає…
Бо це життя, що раз усім дано…
Й чи буде завтра з нас ніхто не знає,
Тому боротись треба все одно!
І вижити, і сонечком світити,
Щоб всім видніше стало на путі.
А головне потрібно просто жити,
І доброту нести в своїм житті.
Комусь зробити добре щось, сказати
Хороше слово, правду донести.
І пригорнути ніжно, і обняти,
Когось в життя за руку повести.
Бо ж люди ми… Й такі недовговічні,
Але душа у кожного жива.
Тому несім дива до всіх магічні,
І все найкраще, щирість і слова…
Щоб в наших душах сонечко світило,
Й ці промінці, щоб людям ми несли!
Щоб ми усі серця зігріти вміли
І мудрими в своїм житті були.