До свят зимових зовсім небагато,
Колись свята були в нас чарівні!
Колядники заходили до хати,
Й лунали всюди радісні пісні
І примовляння, українські жарти
І подарунки кожному несли!
Тож двері настіж відчиняти варто,
Щоб в кожній хаті гості побули!
Це все було… Було у нашім краю,
А зараз йде війна… Які пісні?
Тож горя більшого, як ця війна, немає,
Бо дні у нас і чорні, і страшні.
Які свята, коли немає хати,
У матері синочки на війні.
І діточок нема кому обняти,
Нема вже тата… Тож які пісні?
І в кожного якісь пекельні муки,
Бо всіх страшна торкнулася війна.
Постійні втрати, назавжди розлуки…
Забрала щастя у людей вона.
І смерть тепер на кожного чекає,
Бомбить в нас ворог села і міста.
І в когось вже майбутнього немає,
Та і у всіх нас доля непроста…
Коли ж оце скінчиться горе й лихо,
Щоб вже над нами сонечко зійшло?
Так хочеться, щоб раптом стало тихо
І розлилось у серденьку тепло.