Час змінює усе. Буквально все…
Людей, характери, міста і села…
І завжди в невідомість нас несе,
Дарує нам щось і сумне, й веселе…
Але над ним не маєм влади ми
І нам назад його не повернути…
То він не раз виводить нас з пітьми
І може щирим сонечком сяйнути,
А то в безвихідь часом заведе,
Щоб самостійно стежечку шукали…
То кладку через річку прокладе,
Щоб люди про добро не забували.
А кожну мить його у світ несли,
Любов свою і щирість дарували.
Щоб люди праведно у світі цім жили
Й за пазухою камінь не тримали,
А мали в серці світло і тепло,
Любов’ю світ цей щиро зігрівали.
Щоб майбуття у кожного було,
Щоб люди час свій завжди цінували.