Сьогодні дощик, хмари до крайнеба,
Затихло все, лиш дощик крапотить…
Тож хай іде, бо він усім нам треба —
Ростиме ж все і буде гарно жить.
І він плющить, то крапає дрібненько,
То поливає щедро, мов цебром…
То ледве шелестить собі тихенько,
Та для землі все виллється добром.
Бо кожна крапля нині життєдайна,
І для землі волога — благодать.
В воді є сила просто надзвичайна,
Що й у словах цього не передать.
Вода — життя! То що тут ще сказати?
Води не стане, згине все живе.
Тож треба дощику частіше накрапати,
І хай він ллє і ріками пливе…
Тож лийся, дощику, наповни все до краю:
Річки, озера та ставки й поля.
Щоб ми діждали гарного врожаю,
Щоб щастям колосилася Земля.