Що з нами далі буде, я не знаю,
Та все ж надія в серденьку живе.
Весна прийшла і я її вітаю,
А з нею щастя й радість оживе,
Я сподіваюсь. І життя розквітне,
І згине в нашім краю грізне зло.
І усміхнеться сонечко привітне,
І буде гарно, як колись було.
Ось перші квіти вже позацвітали,
І дощиком умилися поля.
А дні тепліші й трохи довші стали
І посвітліла матінка-земля.
Але війна гримить, не затихає,
Руйнує землю, села і міста…
То тут, то там десь вогнище палає.
Така тепер в нас доля непроста.
І смерть бреде розмоклими стежками,
Щоб загрузити міх страшний сповна…
Свистять ракети в небесах над нами
Й не замовкає і на мить війна.
А сил в нас менше, майже вже немає,
А ворогів проклятих — ціла тьма.
Земля моя горить, вона палає
І після ворога — життя нема.
Й що буде далі, я тепер не знаю,
Бо й друзі стали, наче вороги.
Тож я вас, українці, закликаю
Всіх боронити наші береги.
І хай Святий Отець нам допоможе.
До нього щиро молимося ми.
Допоможи і захисти нас, Боже,
Щоб на своїй землі лишились ми.