Страшна пора, повітряна тривога
Нам не дає забути, що війна.
Ми всі тепер звертаємось до Бога,
Щоб врешті закінчилася вона.
Благаємо і молимось до нього,
Щоб всі сини вернулися живі.
Щоб не було ніколи тут такого…
А маки квітнуть в росяній траві,
Де впав боєць в борні за Україну,
За рідну землю, матір і дитя.
За милий край, за рідну Батьківщину
Віддав найбільше — щастя і життя.
А маки буйно червоніють в полі,
Нагадують, що тут ішли бої.
О, Боже, припини війну, доволі!
Нехай шумлять тут чарівні гаї
Й ніколи більш війни ніхто не знає,
А діти хай ростуть усі в теплі.
І хай від щастя серденько співає
На Українській чарівній землі.