Кормлю пташок, бо в них кормів нема,
А вітер свище, снігом закидає.
Така от нині видалась зима
І пташечка від голоду страждає.
А крихти ж є в людини на столі,
Й зернятка є. Людина ж ще не бідна.
Щоб не вмирали пташечки малі,
Їм лише крихти для життя потрібні.
Тому турбуйтесь про малі життя —
Віддячать нам вони не раз весною.
Зробіть їм годівнички-укриття
Й потіштеся хвилинкою ясною…
Така хвилинка радість принесе
І задоволення казковою красою.
Від серця відійде важке усе
І вся природа стане вам близькою…