Ми від війни стомилися й змарніли,
Бо зараз тяжко всі живемо ми…
Здається іноді, що вже немає сили
Змахнути в небо дужими крильми.
Та й де ті крила, що несли у небо
До сонця й світла, у блакить ясну?
Нам зараз миру, людям миру треба,
Щоб стріти юну запашну весну
І жити у своїм краю щасливо,
І будувати тут нове життя…
Й щоб стало схоже те життя на диво…
І не було до суму вороття.
Я хочу миру! Я так прагну миру,
Найбільше в світі, щоб цвіло життя!
Молитву посилаю в небо щиру,
Молюся аж до самозабуття…
Бо мир — це щастя, радість і натхнення,
Це творчість і політ, нові світи.
Пошли нам, Боже, всім благословення,
Щоб праведно могли ми в світ іти.
Тож дай нам миру світлого, ясного,
В якому щастя і любов свята.
Щоб не прийшла війна більш ні до кого,
Хай колосяться пшениці й жита,
Щоб був в нас хліб, усі жили щасливо,
Щоб всі раділи і вели пісні.
Й до мрій своїх летіли всі сміливо,
А дні стояли теплі і ясні.