Сьогодні вірші про любов читали,
Згадали, що колись у світ вело,
Пісні свої чарівні проспівали
І так усім нам трепетно було…
Бо, що й казати, літ нам вже багато,
А серце ще крилате й молоде…
Собі зробили нині гарне свято
І хай любов нас по життю веде,
Бо почуття це світле і прекрасне,
Даровано нам десь із висоти…
Воно в житті ніколи не погасне,
В нім стільки щастя, світла, доброти…
Тож хай воно ніколи не вгасає,
Любов хай світить зіркою завжди.
Бо той, хто в серці почуття це має,
Не знає в світі горя і біди.
Бо той, хто любить — ясним сонцем сяє!
Освітлює стежинки і шляхи,
Дорогоцінний камінь в серці має,
Що відганяє від людей страхи.
Веде у світ, бо правду й мудрість знає,
Поширює і світло, і тепло…
І хай любові сонце не вгасає…
Я хочу, щоб у світі так було.
Щоб люди один одного любили,
Щоб дарували всім найкращі почуття,
Захоплюватись, турбуватись вміли,
Щоб стало раєм, казкою життя.