У магазинах пасочки, мов диво!
Такі красиві, просто чарівні.
Свіженькі і оформлені красиво,
І апетитні, дуже запашні.
А я спекла свої, хоч не багато,
Бо хочеться, щоб випічка була
І дух стояв, й було у хаті свято,
Та стало більше світла і тепла.
Поки пекла, дитинство пригадала,
І юність світлу, роки чарівні…
Як мама також паски випікала,
А дні стояли теплі і ясні…
А мама згадувала, як бувало,
Коли вона малою ще була.
Тож нам вона це все передавала
І стільки в спогадах було тепла…
Бо це традиції, вони жили віками
І з роду в рід, вони за нами йшли…
Нас зустрічало поле колосками,
Стежки в’юнкі нас в майбуття вели.
Всі виростали, вдаль ішли шляхами,
Але традиції в серцях жили.
Вони навік залишаться із нами,
Бо добрі ці традиції були…
Ми дітям й внукам їх передаємо,
Щоб уціліла ниточка буття.
Хоч ми в буремний час тепер живемо,
Та вдячні і за свято, й за життя…
Великдень йде, а в нас війна палає…
І скрізь цвітуть садочки запашні…
А як же миру серденько бажає,
Щоб дні стояли тихі і ясні.
Щоб був Великдень і паски святили,
Несли до церкви кошички малі…
Щоб люди один одного любили
І був священний мир на всій Землі.