Щоб цілий світ завести в тартари

Синіє небо чисте і натхненне,
Та знов тривога пісню завела…
Незрозумілим й досі є для мене,
Чого війну Росія почала?
Чого їй мало: чи землі, чи слави?
Такі ж багатства в неї у землі…
Нема такого в іншої держави,
Та розуму нема у тім Кремлі…
Бо інші б за людей своїх стояли,
За їх добробут, мудрі надбання,
Науку і знання б свої плекали,
А ці ідуть по світу навмання.
За гроші продали і маму й тата,
І душу Сатані вже продали.
На мудрість їхня влада не багата,
Тож в Україну горе привели…
І світові погрожують завзято,
Що атом на людей впаде згори…
Яку ж нечисту треба совість мати,
Щоб цілий світ завести в тартари…
І усміхатись підло і лукаво,
Та зверху вниз дивитися на все.
Та світ на це відреагує жваво
І відповідь свою їм принесе.
А небо вічне і таке натхненне,
І до зірок дороги пролягли…
Найкращі є слова тепер для мене,
Що ЗСУ в бою перемогли.