Повернімось, українці, до рідного слова!
Хай звучить над цілим світом українська мова.
Хай в піснях вона лунає і в дотепнім жарті!
Шануймося, українці, бо ми того варті!
Повернімось до джерельця, що дає нам силу,
До мудрості народної, що ростить нам крила.
До традицій споконвічних, що дзвенять росою
І станьмо вже всі, нарешті, ми самі собою,
Бо ж усіх нас наділила матінка природа:
І таланти є великі, творчість, мужність, врода.
Ще пісень дала нам стільки, що всіх не злічити,
І до волі є стремління, щоб чудово жити!
То чого ми так прогнулись під чужого ката,
Московіти ж нам ніколи не були за брата!
Вони голодом морили і з хат виганяли,
Катували всіх дорослих і дітей вбивали.
Тож згуртуймо нашу волю, силу об’єднаймо
І п’ядь нашої земельки ворогу не здаймо!
Тож ходімо, українці, до ріки й озерця,
Повернімо нашу мудрість й доброту до серця,
Нашу людяність і щирість, хліб на рушникові,
Милі серцю вишиванки і хустки чудові.
Закохаймося безмежно в вишневі садочки
І сплетімо з перших квітів донечкам віночки,
Щоб із квітом передати їм красу і вроду,
І безмежно закохати в матінку-природу.
Тож не будьмо ми байдужі, а сміло живімо,
І за рідну Україну мужньо зараз стіймо.
Хто чим може, хто як може слід допомагати,
Щоб і мирне, і прекрасне нам майбутнє мати!