Щось так похмуро й сонечка немає,
Лиш день розвиднився, а вже і нічка йде.
Хоч тепло ще і дощ не накрапає,
Та до зими вже осінь нас веде.
Щодня все менше листя остається,
Зриває вітерець його й несе.
Воно ще жовтим сонечком сміється,
Та скоро упаде додолу все.
А зараз з вітерцем собі літає,
І кольором захоплює не раз.
Красою всіх навколо розважає —
Це неповторний, дивовижний час!