Дощ поливає. Надворі негода.
А в хаті тепло, музика звучить.
Щось не заладилась у вересні погода,
То вітер повіває, то дощить.
Та це вже осінь. Так воно і треба,
Земля напитись має досхочу.
Тому частіше в сірих хмарах небо,
Й багато виливається дощу.
Хоч він і сум частенько навіває,
І стукає краплинками в шибки…
Негода настрій нам не піднімає,
А відбувається частіше навпаки,
Та що робити? Осінь на порозі,
А там, дивись, все буде золоте…
І літо бабине ще тільки у дорозі,
І сонячно ще буде, а проте…
Вже осінь, осінь віє холодами,
І день коротший кожен раз стає.
А зорі довго уночі над нами
Розказують нам кожному своє…
Дивлюсь на дощ через своє віконце,
А він все так бадьоро стукотить.
Крізь гору хмар не проглядає сонце,
Але це теж в житті прекрасна мить…