Щось ранок пізно дивиться в віконце,
Дрімають в темноті ліси й поля,
А вдень поменшало тепла і сонця,
Бо повернулась до зими Земля.
Це в Україні осінь походжає,
Фарбує все у жовте й золоте.
А трохи згодом листя поскидає
І ним усі дороги замете…
Та від дощів краса уся змарніє,
Без квіточок залишаться поля
І ліс старезний сумно почорніє,
І стане гола й темна вся земля.
Така у нас природна перспектива,
Але прийняти треба все, як є.
Прийде зима і буде біле диво,
Бо у зими убранство теж своє:
Вона розвісить іній на дерева,
Сніжком покриє все, що навкруги…
Краса вся стане чиста і взірцева,
Морозом скуті річка й береги…
Та це ще буде, а от зараз — диво,
Бо все купається у вранішній росі.
І всюди квіти ще цвітуть красиво,
І вся земля у радості й красі.