Щось раптом небо спохмурніло
Й черговий раз сирен виття.
Мабуть ракета прилетіла
Й забрала знов чиєсь життя…
А як же боляче й тривожно,
Найгірше лихо — це війна…
І от скажіть, хіба ж так можна?
Чого прийшла біда страшна?
За що ви нас прийшли вбивати
Без совісті й без каяття,
У діток наших забирати
І їхнє щастя, і життя…
Життя нам й долі зруйнували,
Забрали мрії осяйні…
З землею в нас міста зрівняли,
Вбиваєте нас день при дні…
Це вам приносить насолоду?
Тоді ви — нелюди усі!
Забрати хочете свободу
І нашу землю у красі?
Чого в вас ненависті стільки?
Яка отрута їсть серця?
Де ви пройшли — там лиш могилки…
І їм уже нема кінця…
Яка ж підлота та Росія
Та й ви, населення русні …
Яке біду повсюди сіє,
Бо все в страху, усе в вогні…
Куди загляне лиш Росія,
Куди лиш чоботом зайде,
Там біди, зло і війни сіє
І за собою смерть веде…