Щось сонце усміхатись не хотіло,
Висіли вранці хмари дощові.
І хмурість у повітрі теж висіла,
Картини ж у природі вже нові.
Бо пожовтіли більше пишні клени,
Й калина вся червона, аж горить.
Й трава в росі іще така зелена!
І річка чиста-чиста вдаль біжить.
Це зранку осінь так усіх стрічала,
А вдень всміхнулось сонечко з небес.
І радість нам вона подарувала,
Багато світла і земних чудес.
А небо синьо як розмалювала,
І на росу все срібло розлила.
Довкілля дуже рясно заквітчала,
І вальс осінній з вітром повела…
І верби край ставка затанцювали,
І закружляли клени гомінкі,
Берізки між собою зашептали
І розлилися запахи п’янкі
Від трав, і квіт — чарівні аромати!
І зазвучала музика небес…
А небо дивовижне, як блавати,
І на землі багато так чудес…