Я вам дарую гілочку бузкову,
Найкращу в світі — гарну, запашну...
Красиву й ніжну, просто пречудову!
Щоб ви запам’ятали цю весну!
Й чарівне небо, що вгорі над нами,
І сонечко, що шле своє тепло...
І поле, все засіяне хлібами,
І все що з нами в пору цю було...
А в нас війна, хоч хочемо ми миру,
А в нас біда, чигає смерть страшна...
Й до Бога всі звертаємося щиро,
Щоб врешті припинилася війна...
Ми милуватись хочемо квітками
І, як в бузку співають солов’ї...
Ми мирне небо хочемо над нами,
Сади квітучі, гамірні гаї...
Ми, українці, мрієм в мирі жити,
І з цілим світом бесіди вести...
Ми хочемо співати і творити,
І до життя чарівного іти.
Ми прагнемо всі щастя і любові,
Й щоб перемога вже скоріш прийшла!
Звертаємось до Бога в думах, в слові,
Щоб ця весна найкращою була
І ми перемогли на полі бою,
Й прогнали ворога із рідної землі...
І щоб навіки розійшлись з журбою,
Та зажили у щасті і в теплі...
Я вам дарую гілочку бузкову,
Таку красиву, просто чарівну!
Щоб долю мали ми ясну, чудову
Й навік прогнали із Землі війну.