Душа моя і юна, й полум’яна,
Навколо ж мене діти все життя,
Щасливі діти, юність незрівняна,
А перед нею світле майбуття!
Я поруч з ними, хоч літа прожиті,
А я душею й досі молода.
Тож радують мене й волошки в житі,
І як з джерельця дзюркотить вода…
Зі мною поруч ті маленькі діти,
Які вже по своїх стежках пішли.
І я за кожного з них можу порадіти,
Вони ж моїми учнями були…
Я завжди світла думами й душею,
Бо серце власне дітям віддала.
Старалася світити їм зорею,
Їх щиро, з добротою в світ вела.
І досі зичу всім добра й любові,
Наснаги творчої і успіхів в житті.
Щоб долі в них у всіх були чудові,
Щоб мали успіх на своїм путі.
Й ім’я моє ще довго буде жити,
Багато літ іще пройде, мине…
І буде ясно сонечко світити,
Допоки учні згадують мене…
А те, що зошити постійно докучали,
Так це пусте, усе давно пройшло.
А як свята ми з дітьми святкували,
А як нам весело і радісно було!
Хай про дітей були постійні думи,
Й про них лиш мова, де б я не була…
Тривоги часті і краплинки суму,
Було ж ще більше щастя і тепла!
І знаєте, я дуже вдячна долі,
Що й досі молода душа моя.
Що весь свій вік я провела у школі
І правильний зробила вибір я.