Я щиро вдячна долі за життя.
Я дякую за всі прожиті миті.
За пізнані дива і відкриття,
За небо і за сонечко в блакиті.
За те, що чую співи солов’я,
Що вмію бачити красу й любити,
За те, що мала маму й тата я,
Які мене навчили в світі жити.
За всіх людей, що стрілись на путі,
Бо хтось мене любив і я любила…
За мудрі й добрі випадки в житті,
Вони усі мені давали крила.
Були і прикрі випадки, але
Вони учили, ким не треба бути…
Я відкидала заздрісне і зле,
Щоб мудрість і нові знання здобути.
У мене вільна, наче птах, душа,
Готова стрімко в небеса злетіти.
А інше все не варте ні гроша…
Я вмію світ і всіх людей любити.
І доброту у серденьку несу,
До всіх, хто зустрічається в дорозі.
Умію чути й бачити красу
І друзів зустрічаю на порозі,
Щоб їм віддати часточку тепла,
І радістю їх серденько зігріти.
Щоб в них душа трояндою цвіла…
У цім житті щасливо треба жити!
Тому я вдячна долі за життя.
Час, як ріка, біжить і не вертає…
Живу я чесно, тож без каяття.
Коли зупинка? Ну, а хто те знає…