Я вдячна тобі, осене, за все:
За ту красу, що всіх нас надихає,
За вітерець, що жовтий лист несе
Й від щастя просто серце завмирає.
І за туман, що вранці скрізь встає
І стелиться долиною біленько.
За казку, що в лісах повсюди є,
За ягідку останню солоденьку.
За краєвиди, за поля й ліси,
За квіти чарівні та різнобарвні.
За те, що аж по вінця скрізь краси
І аромати дивовижні, славні.
За літо бабине і радісне тепло,
За дощики, що іноді проллються.
За те останнє і м’яке зело,
Й за те, що люди щиро так сміються…