Я вдячна, доленько, що ти подарувала
Глибінь поезії і джерело пісень.
Що дивосвітом серце чарувала,
Красою дивувала кожен день.

Любов’ю ніжною по вінця наповняла,
Давала стільки радості й тепла!
І кожен день нове щось дарувала,
І я в житті щасливою була.

Я вдячна, доленько, за почуття найвищі,
Що їх відчула з тонкістю душа.
І за слова і милі, й найщиріші,
А решта все — не варте ні гроша!

Спасибі ще, що не дала відчути
Злоби і заздрощів, ненависті й біди.
А лихо та біду, що може бути,
Рукою доброю від мене відведи.