Я до людей несу душі тепло,
У віршах хочу про життя сказати.
Щоб кожному з нас хороше було,
А кожен іншу думку може мати.
Бо комусь до душі мої слова,
А інший може мати власне слово.
У всіх своя на плечах голова,
І це прекрасно, просто пречудово!
Ми різні всі… Однакових нема.
Хтось любить літо, інший любить весни.
Для когось радість, як уже зима.
Я ж осінь полюбляю, якщо чесно…
Та всі ми люди на святій Землі,
Нам жити й спілкуватись тут щоденно…
Тому усі, великі і малі,
Повинні жити радісно й натхненно
Й любити дивосвіт в усій красі,
Всміхатись, дивуватися, радіти…
Іти стежками по дзвінкій росі
І бути світлими і щирими, як діти.