Я дощ люблю. Й завжди його любила,
Ніколи не втікала від дощу.
Бо дощ давав мені чарівні крила
І досі дощик я не пропущу,
А йду назустріч, щоб його відчути,
Підставити і руки, і лице.
Під мокрими краплинками побути,
Неначе квітка чи як деревце…
Умитися, скупатися у ньому,
Відчути силу, що Землі дає…
І порадіти усьому земному,
Найкращому, що у природі є.