Я дякую за сонечко, що встало
І освітило річку та поля,
Що все в промінні ніжно засіяло
Й відтанула від теплоти земля.
Я дякую, за сніг, що заіскрився,
І дякую за той, що знову йде.
І за підсніжник, що в саду з’явився,
Й за березень, що нам весну веде.
Я дякую за сонце і за небо,
За те, що бачу, не сиджу в імлі.
Спасибі, що у мене все, як треба
І я лечу у мрії на крилі.
За те що чую, світ цей відчуваю,
Радію, коли чую солов’я.
Що необхідне для життя все маю,
І, що щаслива в цьому світі я.
Я дякую за посмішку дитини,
І за чарівні та нові пісні.
За першу квітку на кущі калини
Й за дивовижні ранки осяйні.
Я дякую, що у житті щаслива,
Що вмію дивуватися красі.
Що у природі так багато дива…
Я щиро дякую за вечори усі
Й прожиті дні і ті, що доведеться
Іще прожити в радості й теплі.
За щире слово, що нести вдається,
Й за щастя жити на святій Землі!