Я захоплююсь талантами людськими,
В них завжди фантазія бурлить.
Створено краси багато ними,
А без неї в світі не прожить.
Скільки ж творчості, бажання та уміння
В виробах, здавалося б простих…
В них любов і серденька горіння,
Позавидувати можна і не гріх.
Все, здається, й зроблено ні з чого,
А приваблює і просить: «Придивись!
Просто все, ну, що вже тут такого,
Лиш душею щиро прихились.»
Й зробиш сам. Берись, роби і не вагайся,
Це ж просто так, лише туди й сюди
Та вже куди там. І хоч як старайся
Ну, а виходить зовсім нікуди
Як талант відсутній, нічого сказати,
Як не намагайся — діло не піде.
Можна щось робити, вчитись, мудрувати,
Як талант відсутній — не знайдеш ніде…