Я звичайнісіньким речам радію:
Дощу рясному, крапельці роси,
І квіточкам дрібненьким деревію.
Я просто щасливію від краси.
Бо все таке рідненьке, дуже звичне,
Але тобі наснагу це дає.
А в лузі літо завжди поетичне,
Бо стільки квітів й чарів в ньому є…
Он коники цвірчать в густій травичці,
І бджоли тут дзвенять, гудуть джмелі.
Рогіз цвіте в теплесенькій водичці
І молоді пташата на крилі
У волошковім небі… Просто диво!
У всьому казка, ніжність, дивина.
О! Як же це чудово! Як красиво!
Я щастям насолоджують сповна.
Чарівний край! Усе мені тут рідне,
Близьке і миле, до душі усе.
То небо грозове, а то погідне…
І вітерець, що аромат несе…
Тож у своїм краю всьому радію,
Люблю усе: ліс, річку і поля…
Про мир і волю, та про щастя мрію,
Бо Україна — це моя земля.