Надія Красоткіна

А—Я

Я згадую оту зимову пору

Я згадую оту зимову пору,
Коли іще дитиною була,
А снігу намітало цілу гору,
Я санки брала і на гірку йшла.
А там спускались хлопчики й дівчатка,
І сміх лунав, летіли всі з гори.
Перекидались іноді санчатка,
Всі падали ногами догори.
Й ніхто не плакав, всі з гори летіли,
Хтось на ногах, на санках, на пальті.
Сміливість показати всі хотіли…
Це дні дитинства чисті й золоті.
Й на ковзанах каталися охоче
Не на катку, а просто по ріці.
Так розважались радісно до ночі,
Хоч рукавички мокрі на руці,
І валянки, й калоші та штанята,
А в серці радість, бо весела гра…
А часом зовсім змерзнуть рученята,
Вже небо в зорях, в ліжечко пора…
А не хотілось нам іти додому,
Так весело і радісно було…
Й не відчували холод ми і втому,
Якесь нас гріло внутрішнє тепло…
На грубці потім мама все сушила,
Бо ж в школу завтра раненько пора…
В віконце нічка зорями світила,
А дітям снилась та весела гра…

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна

Відгуки
Коментарі Cackle