Я так люблю, як затишно у хаті,
Та гарно й чисто, все в ній до ладу.
І вечори на доброту багаті,
Бо тиху я розмову з кимсь веду…
Або як гарну книжку я читаю,
Або як просто мрію в тишині
З подругами за чашечкою чаю…
Чи шию щось… Це до душі мені.
І музика бринить. Це так приємно,
Вона мене гойдає і несе.
А за вікном вже нічка, небо темне
І ти сидиш та згадуєш усе…
Я дуже тишу й спокій полюбила,
Їх в молодості просто не було.
Тоді я завжди бігала й летіла.
Тому, мабуть, я так люблю тепло
І тишу, спокій, вечори чарівні —
Це ніби казка дивиться в вікно…
Приходять думи зважені, спокійні…
Це так, неначе дивишся кіно…
Кіно про себе, де усе знайоме,
І рідні всі, знайомі і близькі.
Де кожне слово сказане — вагоме,
Де найрідніші стежечки вузькі
І квіти ніжні польові повсюди,
А над вікном щебечуть ластівки…
Навколо добрі і привітні люди,
І мрії, мов квіткові пелюстки…