Я тішусь літом, бо воно чудове!
Насправді літом казка скрізь живе.
Все дивовижне, світле, загадкове
Й біленька хмарка в синяві пливе…
Така краса, що серце просто мліє.
Ген пара піднімається з ставка,
Верба схилилась над рікою й мріє,
А всюди тиша радісна така…
Так, тиша часто радісна буває,
І в ній ти робиш гарні відкриття.
Бо придивитись тиша закликає,
Й поміркувати про своє життя.
А скрізь краса, ну, просто дивовижна,
Щось неповторне в ній і чисте є.
А на траві роса краплиста й ніжна…
І серце в цій красі натхнення п’є.
А глянеш в небо — неповторне диво!
Ну, що там в небі, скажете, таке?
А я дивлюсь і, знаєте, щаслива,
Хоч все, що в небі, дивне й нетривке…
Як і в житті. Проте життя чудове,
Красою сповнене і є в нім дивина.
Воно і чорно-біле, й кольорове,
Й завжди дарує щастя всім сповна.