Я щаслива людина! Я вмію любити
І натхнення я можу в усьому знайти.
Я умію красиво, без заздрощів жити,
Вмію вірність і тайну чужу берегти.
Я захоплюватись й дивуватися вмію,
Бачу всюди безмежну й чарівну красу.
В серці маю тепло і чаруючу мрію,
А любов я до цілого світу несу.
Скаже хтось, що не може такого і бути…
Але людям я серденька жар віддаю.
До грудей мені хочеться світ пригорнути
Я стояла на цьому і завжди стою.
Бо в душі моїй сонце живе світанкове,
Збайдужіти до світу воно не дає.
Я дивлюся у небо ясне, барвінкове,
На веселку, що з річки водиченьку п’є.
І захоплююсь щиро, та просто безмежно,
Бо люблю все довкола у ріднім краю.
Задивляюсь на чари природи бентежно,
Щиро легіт весняний тихенький ловлю.
Я припала душею до рідного краю.
В моїм серці любов на віки, назавжди.
Мабуть кращого в світі уже не буває,
Хоч всю землю довкіл три рази обійди…