Така земна я вся, не небожитель,
Здолала терни і важкі путі.
Я все своє життя була — учитель!
Збулась найбільша мрія у житті…
Я так хотіла мудрості навчати
Й сама училась й дотепер учусь.
Щоб до навчання діток навертати…
З дитинства мрія в мене ця чомусь.
Бо книжка в людства — це найбільше диво,
У ній вся мудрість й правда вікова.
Людина вчена мудра і щаслива,
Тому й сама учусь, поки жива.
Й для мене школа — це така країна,
Де сміх, дитинство, радість і пісні…
Де пізнає чарівний світ дитина,
А дні яскраві, чисті і ясні.
Тут завжди сонячно і так чудово,
Постійно відчувається політ.
Мрійливо, світло, гарно і казково…
І звідси всі дороги йдуть у світ.
І я — учитель! Так завжди хотіла,
Та крок за кроком я до цього йшла.
І я у небо все життя летіла,
Й дітей до мрії їхньої вела.