Яблука червоні, стиглі, соковиті…
До землі гіллячки тонкі потягли.
Соками земними всі плоди налиті.
От уже й осінні дні до нас прийшли.
Як же дуже швидко все в житті минає,
Тільки-но, здається, буйно ще цвіло…
А уже достигло й листячко злітає,
Відлетіло швидко літечко й тепло.
А хотілось довше в цій красі побути,
Бо ж вона найкраща, рідна і моя…
Цю красу тендітну ніжно пригорнути,
Душу напоїти співом солов’я.
По сріблястих росах бігти на світанку,
Зустрічати сонце, що в росі встає.
І радіти щиро ніжному серпанку
Й знати, що усе це рідне і твоє.
А сьогодні осінь, яблука обсіли
Яблуньку в садочку, наче дітлахи.
А із лісу й саду в вирій полетіли
У далекі далі і пісні, й птахи…