Як берегтимемо святе і найрідніше
Наш світ міняється уже щоднини,
Нові досягнення, стрімкий політ.
Нові знання приходять до людини
І змінюються погляди на світ.
Усе сьогодні дуже швидкоплинне,
Наш час нестримно вдаль усіх несе.
Та є в душі людей одне, незмінне —
Вітчизна, дім, батьки… Це — рідне все…
Тут сонце в цілім світі найтепліше
Та діамантами виблискує роса…
Тут небо волошкове найрідніше,
Найдивовижніша і рідкісна краса.
Уся природа світла і казкова,
Чудова пісня, що у світ летить.
І щира, ніжна мова пелюсткова
Захоплює красою цілий світ.
Бо українська мова надзвичайна:
Багата, мелодійна, чарівна,
І ділова, жива і життєдайна…
Бо повертає до життя вона.
Її почуєш — серце оживає,
І сила наростає, й доброта…
Вона в собі цілющу силу має —
Співають нею мамині вуста.
І гоїть душу татова розмова,
Мов чисте джерельце вона струмить.
Краса встає над нами світанкова…
Тож буде мир, і будемо ми жить…
Як берегтимемо святе і найрідніше:
Свою Вітчизну, поле, річку, гай.
І мову українську найсвітлішу,
Історію, традиції, звичай.