Як було ніколи вже не буде,
Пройдене — не вернеться уже.
Та війну цю не забудуть люди,
Це історія навіки збереже.
Ми такі будинки будували
І чудові зводили мости!
А рашисти все це зруйнували,
Довели когось до самоти…
У дітей матусь, батьків забрали,
У батьків їх діточок взяли…
По світах людей порозкидали…
А які щасливі ми були!
Ще недавно ми не сумували,
А співали чарівні пісні.
Ранки серпанкові зустрічали
Й дні тепленькі, сонячні, ясні…
А сьогодні вже нема нічого,
Лише спогади та біль страшний і все…
Вже не буде в нас життя такого,
Як було… Нас доля вдаль несе…
До якої пристані? Хто знає?
Як там буде? Що нас далі жде?
А війна проклята все триває,
Невідомий шлях кудись веде…