Як важко зараз хлопцям у бою,
Неспокій там і смерть на всіх чигає.
Боронять Україну всі свою,
А долі власної ніхто не знає.
Пекельні муки, втома і бої,
А часом зради… І таке буває.
Душевні рани, задуми свої…
Про них мовчать, ніхто не виставляє…
Болить усім однаково… Біда…
І плаче серце, але сліз немає.
Рашистська не спиняється орда,
Стіною лізе, нищить все, вбиває…
А воїн наш воює за своє:
За рідний дім, дітей, за батька й неньку…
Куточок рідний в кожного з них є…
Близький хтось є, найкращий і рідненький.
Як важко зараз хлопцям у бою,
Що сили йти вже іноді немає.
Але вони лишаються в строю,
Бо кожен з них нас з вами захищає…