Як гарно літо маками розквітло!
Вони червоні, просто чарівні!
І стало всюди дуже гарно, світло,
Тож хочеться у поле йти мені…
Бо в полі маки і волошки сині,
Й ромашки ніжні, трави запашні.
Яка ж краса у нас тут, на Волині!
А літні дні чарівні і ясні…
Але до радості закриті в нас дороги,
Бо йде війна кривава і страшна.
Тож хочемо ми нині — перемоги,
Щоб вже скінчилась клята ця війна.
А маки нам нагадують про неї,
Вони, як кров пролита у бою…
А ми ж усі під сонечком-зорею
Й жили на цій Землі, як у раю…
Та ненависть у росіян заграла
Й на наш народ війною повела…
Прийшла до нас орда, страшна навала,
І щастя в українців узяла…
Забрала все: міста чудові й села,
Красу і тишу, зруйнувала все…
Така тепер картина невесела,
А час щодня нову біду несе…
Та квітнуть маки, радують красою —
Такі яскраві, гарні і живі…
І закликають нас усіх до бою
За волю і на подвиги нові.