Ах! Як же жовтень ясно засвітився,
Яскраве все й чарівно золоте!
Від сонця і роси весь заіскрився,
Таке все незбагненне і просте…
Просте, бо в жовтні завжди так буває,
А незбагненне… Як же це усе?
А вітер жовте листячко кружляє
І до небес, угору їх несе…
Снують в повітрі срібні павутини,
Це літо бабине отак собі цвіте.
Краса ця гріє серденько людини,
А от на перший погляд — все просте…
Та є у цім і загадка первинна,
Що збайдужіти людям не дає.
Є ласка і любов свята, дитинна,
І казка чарівна у жовтні є.