Як крила є

Мабуть не раз матусь дитя питає:
«Чому у мене, мамо, крил нема?»
А неба глибина нас закликає,
Та от злетіти в небо сил катма.
В дитинстві дуже хочеться літати,
Ми в снах не раз літали в небеса…
Земне тяжіння хочеться здолати,
Бо в небі воля, простір, чудеса…
Та крил нема, а хочеться летіти,
Як ластівка в небесній вишині.
Про це завжди матусь питають діти,
Хотілося літати і мені.
Тож я завжди у матері питала,
«Чому безкрилі люди всі, чому?»
А матінка на те відповідала,
Що коли виросту, тоді сама пойму…
Бо в нас в душі в усіх є мрії-крила,
Та не такі, як в пташки — чарівні.
А в них любов і воля, добрість, сила,
Вони завжди із нами день при дні.
Немає за спиною, то й не треба,
Ті крила, що в душі — це головне.
Вони підносять нас у синє небо,
Де наші мрії й сонечко ясне…
Тому усі ми вміємо літати
Не тільки в снах, а наяву щодня.
Вершин найвищих можемо сягати
Й політ наш в думах, мріях і в піснях.
І чим душа світліша — дужчі крила,
Любов усіх підносить в небеса.
Це завжди пам’ятай, дитино мила,
Як крила є — є щастя і краса.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна