Як легко знищити людину!
Удар чи постріл — і нема…
Лиш за секунду чи хвилину
У голові її пітьма.
І мрія давня не збулася,
І думка зникла на льоту…
Душа у небо піднялася,
Згадавши істину просту,
Що все завжди кінець свій має,
Як і початок. Так і є…
І вже лиш спогад пролітає,
І біль у серденьку снує,
Хто втратив миле, найрідніше
Й йому повернення нема.
І жити все стає сумніше,
Бо в душу заповзла зима.
А можна вбити ще й словами,
Що випускають на льоту…
Людину привести до драми,
Сказавши фразу злу оту
Чи привести до божевілля,
Чи словом вбити… Й так бува…
І не важливо, що з похмілля,
Та смерть несуть твої слова.
Так! Легко знищити людину.
Лиш мить потрібна, та й усе
Й тоді, коли вона не винна…
А час усіх нас вдаль несе…