Життя любімо! В нас воно одне
І другого ніколи вже не буде.
Та й це, що є, як перший цвіт мине,
Тому живімо всі щасливо, люди!
У добрості, в любові і в теплі,
І насолоджуймося всі красою
На цій стражденній і святій Землі
І літом, і холодною зимою…
Та й в кожну пору, що до нас іде,
І миттю, що лиш раз усім дається…
Бо кращого життя нема ніде,
Як нам дано. Це лише так здається,
Що краще десь в далекому краю,
Там жити легко, добре і красиво.
Й ніхто не гине в бійках чи в бою,
Ну, а життя у них насправді — диво…
Та це все фейк… Життя — це боротьба,
Де б хто не жив, а треба працювати.
Така людська вже доленька-судьба,
Що щастя власне треба здобувати.
Пролити сім потів на тім шляху
І стерти ноги в кров, щоб путь здолати…
Й зловити треба ту прудку блоху
А потім ще її і підкувати…
Таке життя. Але воно одне.
Тож як постелиш, так і будеш спати.
Та дуже жаль, що скоро й те мине
Й про щось в кінці ми будем жалкувати.
Тому живімо чесно й до пуття,
Закохуймось й щасливо всі живімо.
Бо нам дано один лиш раз життя,
Тому своє життя завжди любімо!