Як сонце встало й почало світити,
Відразу настрій — просто до небес!
Стає так весело і гарно жити,
Бо в світі стільки радості й чудес!
І пізня осінь геть не сумовита,
Усе в ній радує, хоч листячка й нема…
Є квіточка до сонечка відкрита,
Хоч зовсім близько зимонька-зима…
Та що зима? Вона ще тільки буде,
А от сьогодні сонечко цвіте!
Зима прийти, звичайно, не забуде,
Але не треба думати про те.
Усе в свій час. А от сьогодні — диво!
Краса повсюди, є ще стільки квіт.
Тож треба жити радісно й щасливо,
Навколо дивний, неповторний світ!
І він нам радість й щастя посилає,
Краса милує очі кожен раз.
Природа мудрість дивовижну має,
Вона завжди піклується про нас.