Як тяжко матері без сина,
Він був же поруч всі роки…
Кровинка рідна, син, дитина…
Він більше не подасть руки
І не пригорне рідну неньку,
Не поцілує вже… Нема…
І рветься матері серденько,
В душі пустеля і пітьма…
Не для війни ж його ростила,
Життя ж для радості дала.
Синочка понад все любила,
Але його війна взяла…
Душа німіє, серце рветься…
Будь проклята, страшна війна!
Синочок більше не озветься
І зникла посмішка ясна…
О! Як це горе пережити?
Хто верне матері дитя?
Кацапські виродки, бандити,
До вас ще прийде каяття,
Та вороття уже не буде,
Бо всі ви згинете в імлі.
Вас прокляли порядні люди.
Нема вам місця на Землі…