Нових листів немає, то нічого…
Вістей немає… Теж переживу.
Нема мені сказати щось такого…
То значить без тривоги поживу.
То й дуже добре, буду краще спати.
Не думатиму більше ні про що.
Он треба у городі прибирати,
А то вже в ньому просто казна-що…
Ну, що ж такого, що вістей немає,
Листів ніяких краще, ніж сумні.
Життя саме всі крапки розставляє,
Колись поставить крапку й на мені.
А поки що живу й радію світу,
І тій красі, що осінь принесла.
Живу як є, хоч без вістей-привіту,
Та не позбавлена ні сили, ні тепла.
Тому про них і думати не треба.
Не пишуть і не дзвонять — от діла!
Як тільки виникне в тобі потреба,
Подзвонять і знайдуть, де б не була!