Як тішать душу справжні чудеса
Квітуча грушка в вікна заглядає,
Така розкішна, світла і ясна.
Цвітінням ніжним серце надихає,
І тішить погляд радістю вона.
Летить весна чарівна і тремтлива,
Усе розквітло, просто дивина!
Від казки світу я така щаслива!
Це справді казка, ніжна й чарівна!
Хіба ж не диво — все цвіте так ніжно!
Хіба ж не щастя — бачити це все?
Ось вишенька вдяглася білосніжно,
І аромат п’янкий вітрець несе…
А скільки співу в небесах лунає,
У тих піснях і ніжність, і краса.
Так гарно навесні лише буває,
Як тішать душу справжні чудеса…